Пам’ять як фактор креативного мислення

Знання лише тоді знання, коли воно здобуте зусиллям думки,

а не самої пам'яті.

Лев Толстой

Широкому колу читачів відомий міф про давньогрецького титана Прометея, який вкрав у Зевса іскру божого вогню і передав її людям. Разом з іскрою, говорить легенда, люди отримали ще один безцінний дар - розум і пам'ят
Послухайте, що смертним я 
зробив, -

їм винайшов число,

І букви я навчив поєднувати,

їм пам'ять дав - муз матір - усього причину.

Такі слова вклав в уста Прометея великий грецький драматург Есхіл.

Дійсно, розум і мислення невіддільні від пам'яті. Важко навіть уявити собі життя людини, яка втратила пам'ять. Якщо б не було в людей цього «дару», не було б ні ремесел, ні науки, ні мистецтва. Багато відомих людей мали надзвичайно розвинену пам’ять. Так, Леся Українка могла годинами читати напам'ять українських і грецьких поетів. І. Я. Франко, навчаючись у гімназії, виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях.

Чим більшим запасом знань володіє людина, тим більше реальних можливостей для вирішення того чи іншого завдання, тим глибше її мислення. Пам'ять є однією із найпопулярніших психічних особливостей людини. Недаремно стародавні греки вважали богиню пам'яті Мнемозину матір'ю дев'яти муз, які були заступницями всіх відомих на той час наук і мистецтв. Ім'я цієї богині дало назву пам'яті. У сучасних наукових працях можна прочитати: мнемічні дії, мнемотехніка, мнемічна спрямованість.

Немає необхідності пояснювати значення пам'яті. Вона - не просто сховище

інформації, пам'ять - основа інтелекту, свідомості, розуму. Психологи давно

визначили, що влучність пам'яті, здатність мозку вчасно «виштовхувати на поверхню» потрібну інформацію - складова творчості.

Пам'ять-основа нашого розуму, нашої свідомості і самосвідомості. її можна порівняти з чарівною скринькою, яка зберігає наше минуле для нашого майбутнього.

Основу пам'яті складає генетично зумовлена здатність закарбовувати інформацію, іншими словами, природна пам'ять. Кожна людина, якими б природними здібностями не володіла, може удосконалювати свою пам'ять різноманітними прийомами запам'ятовування, способами обробки інформації. Ці прийоми - своєрідна надбудова над природними здібностями. Отже, пам'ять являє собою систему природної і культурної пам'яті, що характеризується тісним взаємосприянням природних і набутих здібностей запам'ятовувати і відтворювати інформацію.

Тому:

-    Пам'ять можна і потрібно розвивати.

-    Це може робити кожна людина самостійно чи під чиїмось керівництвом.

-   Основу ефективної пам'яті складає пам'ять природна;

-   Природну пам'ять можна тренувати.

-   Можливості природної пам'яті обмежені, безмежною її робить культурна пам'ять.

-   Культурну пам'ять можна розвивати протягом усього життя, формуючи свої способи запам'ятовувати.

-    Розвинена (ефективна, обширна) пам'ять сприяє регуляції людиною своєї поведінки.

Слід постійно працювати над розвитком природної і культурної пам'яті.

Для цього виділяють три типи ігор, завдань і вправ, що можуть сприяти

розвиткові пам'яті учнів:

Вправи для розвитку природної пам'яті.

Вправи на розвиток культурної пам'яті.

Вправи, що спрямовані на розвиток умінь учня керувати своєю пам'яттю.

До основних прийомів смислового запам'ятовування належать:

Смислові асоціації-зв'язок між окремими поняттями і думками, зв'язок смислів і значень.

Активізація уяви. (Наприклад: усне малювання).

Активне і пасивне повторення.

Під час усвідомленого запам'ятовування інформація відкладається в головному мозку цілеспрямовано за допомогою спец прийомів. Ефективність таких чинників усвідомленого запам'ятовування залежить від мети та прийомів заучування:

Механічне дослівне багаторазове повторення.

Логічне переказування (ефективність у 20 разів вища, ніж у механічної).

Образні прийоми запам'ятовування. Працює образна пам'ять (зорова, слухова, емоційна).

Мнемотехнічні прийоми запам'ятовування (спеціальні прийоми для поліпшення запам'ятовування).

Виділяють також короткочасну довготривалу, оперативну, проміжну пам'ять. Короткочасна пам'ять-запам'ятовування на 5-7 хвилин. Проміжна накопичує за день, а під час нічного сну передає інформацію до довготривалої пам'яті. Довготривала пам'ять зберігає інформацію на довгий проміжок часу. Існує два типи довготривалої пам'яті:дп свідома, дп закрита.

Виділяють такі мнемотехнічні прийоми запам'ятовування:

Утворення смислових фраз із початкових букв інформації для запам'ятовування (кафе «Птах»).

Ритмізація (вірш, пісня).

Знаходження яскравих, незвичайних образів, картинок.

Метод Ціцерона. Уявіть, що обходите свою кімнату, де все вам відомо. Інформацію, яку потрібно запам'ятати слід розмістити на шляху прогулянки.

Значне збільшення обсягу інформації (метод Матрьошки).

Порівняння з уже вивченим.

Самостійно сформульований висновок.

Читання.

Конспектування.

Пам'ять слід тренувати з дитинства, адже це один з важливих компонентів у мисленні. Для цього необхідно самій людині робити зусилля над собою, здійснювати самоконтроль. Існує чимало способів тренування пам'яті: розподіл повторення, чергування запам'ятовування з пригадуванням, урізноманітнення видів роботи, розв'язання логічних та інтелектуальних завдань.

Дж. Грехем Скотт у книзі «Сила розуму» виділяє три основних способи поліпшення пам'яті:

Підвищити здатність концентрувати увагу на тому, що хочете запам'ятати.

Підвищити здатність створювати в думках чітку картину або запис.

Поліпшити здатність відтворювати в пам'яті та, що запам'ятали.

Також слід систематично нагадувати дітям правила поводження з пам'яттю.

Завчай із бажанням знати і пам'ятати.

Став собі за мету запам'ятати надовго.

Користуйся смисловими опорами, смисловими співвідношенням і смисловим групуванням - хто добре осмислює, той і довго запам'ятовує.

Починай повторювати до того, як матеріал почав забуватися.

Завчай і повторюй невеликими дозами.

Краще вчити по годині сім днів, ніж сім годин в один день.

Після математики вчи історію, після фізики - літературу. Пам'ять любить різноманітність.

Коли вчиш, записуй, малюй діаграми, кресли графіки, порівнюй з тим, що знав раніше - дій!

Не вчи вірші строфами. Короткі завчай цілісно, довгі - розбивай на порції.

Якомога швидше, не чекаючи повного заучування, намагайся відтворити, закривши книгу.

Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п'ятницю, не чекай до четверга: вивчи одразу, а напередодні лише повтори.

Користуйся мнемотехнікою - штучними прийомами , які полегшують запам'ятовування.

Якщо хочете досягти успіху в навчанні школярів, використовуйте принцип нейролінгвістичного програмування  - завжди пов'язуйте початок навчання з радістю, задоволенням, мотивацією подальшої діяльності. З приємними і неприємними переживаннями пов'язані й особливості пам'яті. Щоб щось пригадати потрібно повернутися в той момент свідомості, коли була отримана інформація. Якщо на початку

уроку дитина засмучена, вражена, а потім одержала нові знання з предмету, то, щоб згадати вивчене, їй потрібно повернутися до попереднього, такого неприємного для неї стану. А оскільки учень не хоче почуватися погано, то навряд чи пригадає інформацію. Можливо, саме цим пояснюється «тотальна амнезія» у більшості дітей на всі 12 років навчання.

Натхнення - це перша асоціація, яка приходить несподівано, сама по собі. Але це лише початок творчого процесу. Далі йде активний пошук інших асоціацій та оригінальних метафор. Тут все залежить від рівня розвитку уваги, вміння спостерігати. А увага - це різець пам'яті. Ланцюжок увага - спостереження - асоціації підкріплює пам'ять, а пам'ять, а пам'ять живеться асоціаціями.

Щоб домогтися ефективності уроку, слід почати урок з чогось приємного (за визначенням Павлової- позитивного якоріння). Прагніть створити мотивацію для навчання, користуйтеся станом нерозуміння учнями матеріалу. Адже помилка - теж результат. Нерозуміння - двері до розуміння. Порівнюйте успіхи учня з його власним попереднім досвідом, а не з успіхами інших... Шукайте щось добре!

Список використаних джерел

1. Гільбрух Ю. 3. Як учитися і працювати ефективно. - К., 1993.

2. Житникова Л. М. Вчіть дітей запам'ятовувати. - М., 1986.

3. Лезер В. Тренировка памяти. - М.: Просвещение, 1990.

4. Ніколаєнко О. В. Пам'ять як фактор креативного мислення. Вивчаємо українську мову та літературу №9, 2005.