В День пам’яті Чорнобильської трагедії звучали в школі дзвони за полеглими в борні з мирним атомом, який смертельним подихом отруїв життя України та українців. Минуло 30 рокiв, а чорний день Чорнобильської трагедiї продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi.
Подихом смертельним
реактор здригнувся,
Від болю зірвався, як на
ноги зіпнувся…
Розкинувся страшним радіаційним
потоком,
Нищив життя чужі крок за
кроком.
(Уривок із поезії Яблонської Ю. А. - вчителя початкових класів)
Цей день не минув
безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй; вiн буде завжди
об'єднувати всiх одним спогадом, однiєю печаллю, однiєю надiєю. Уже давно вiддзвенiли чорнобильськi дзвони, але ми
пам'ятаємо тих, хто пiшов у вогонь, - вони увiйшли у стогiн i в душу, болем
зчорнену до дна.